Re: цензії

- По роботі (улюбленій, між іншим) прочитала кілька рукописів майбутніх книг для дітей. Працюю над психологічними довідками до цих книжок. Наразі таємницю не розголошуватиму... Скажу лишень, що одна з довідок буде на нову і дуже незвичайну книжку Івана Андрусяка.
Нещодавно прочитала книгу Міхаеля Вінтергоффа «Чому наші діти стають тиранами, або Загублене дитинство» (К.: Темпора, 2011). Гарна і дуже корисна книжка, яка здатна відкрити очі багатьом батькам та вихователям на реальну ситуацію виховання безпорадних людей. Раджу читати її і тим людям, які ще не мають власних дітей, бо таку інформацію треба «перетравлювати» не один день... Книжку написав німецький дитячий психіатр з величезним досвідом роботи, тож усе класно обґрунтовано і проілюстровано чудовими прикладами з життя. Читається досить легко і цікаво.
Ще читала «Брати-сестри без суперництва: Як допомогти власним дітям жити в злагоді» авторів Адель Фабер та Елейн Мазліш (Львів: Свічадо, 2010). Цікава книга для всіх, хто має братів-сестер, чи кількох дітей у сім´ї. Я, наприклад, після цієї книжки зовсім інакше почала сприймати поняття «справедливості» та «рівності» у родині. Почитайте цю книгу, і ви мене зрозумієте.
Купила ще дитячу книжку «Яблунька» Міри Лобе (К.: Наш час, 2011). Основним мотивом покупки були класні ілюстрації Анжеліки Кауфманн. Текст теж милий, але направду не можу зрозуміти, як ця книжка отримала Премію міста Відень за найкращу дитячу книгу...
Для душі - гарно пішла поезія Яна Твардовського «Ще одна молитва» (К.: Грані-Т, 2009). Така класна книжка, що хочеться розібрати її на цитати, або й так насолоджуватися: цілісно, будь-де і будь-коли... Якась ця книга позачасова. Люблю такі речі...
Щодо позачасовості - тут долучилась і поетична збірка Лідії Стрельченко «Немісцевий час» (Бровари: Українська ідея, 2011).
Медитативно-заглиблений настрій створили дві збірочки коротких оповідань Бруно Ферреро (вид-во «Свічадо»).
Ось такою психологічно-поетичною виявилася для мене ця пізня осінь...

- Як обираєте книжки для читання?

- Уважно гортаю, трохи читаю, роздивляюсь ілюстрації, дослухаюсь порад друзів... Та вибір зазвичай буває ірраціональним. Це початок якогось внутрішнього діалогу з книгою, що завершується або придбанням, або відкладанням «на потім», або ж тотальним відчуттям того, що це не моє.
Найбільш свідомо купую книжки, що стосуються моїх професійних зацікавлень.

- Що можете порадити для читання іншим?

- Окрім вже названого (М. Вінтергоффа, Адель Фабер та Елейн Мазліш, Я. Твардовського, Б.Ферреро) можу порадити «Кольорознавство» Таміли Печенюк (К.: Грані-Т, 2010) - всім, хто цікавиться мистецтвом та психологією кольору, - а також свою нову книжку для дітей «Будиночок з води» (К.: видавничий дім «Класика», 2011; серія «МУЗИЧНА КАЗКОТЕРАПІЯ ДЛЯ МАЛЯТ»).